ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ

ЗАХИСНИКІВ КОРДОНУ БАТЬКІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ»

 

04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 3, тел.. (067)273-85-27

тел./факс.(044) 483-73-78, код ЄДРПОУ 39277252

  

 

Президенту України

Порошенку П.О.

 

Шановний Петре Олексійовичу! 

  Громадська організація «Всеукраїнський союз захисників кордону батьківської землі» звертається до Вас  із проханням навести лад у Державній прикордонній службі України.

Це не просто лист-звернення, це крик душі ветеранів, колишніх прикордонників, що проходили дійсну військову службу в лавах Прикордонних військ Радянського Союзу та України, які мають  досвід організації охорони кордону (в т.ч. у гарячих точках колишнього Союзу), керівництва підлеглими, досвід оперативно-розшукової роботи та роботи з місцевим населенням, і яким не байдужа честь «зеленого кашкета».

Звісно, помилки в оцінці можливих ризиків для державності України  характерні для всього блоку державної безпеки. У першому десятиріччі цього сторіччя навіть думати про можливу війну, та ще й із «кровним сусідом», було абсурдно. Зрозуміло, рішення керівництва Прикордонних військ України, а нині Держприкордонслужби щодо реформування військ у правоохоронний орган було логічним і послідовним. Але, як показав час, у більшій мірі практичні кроки щодо реалізації цього задуму є хибними. Гірше за все, що при ускладненні обстановки адекватна реакція була відсутня  і корегування системи охорони державного кордону здійснювалось із злочинним запізненням.

Це не перше наше звернення. На початку березня 2014 року, після початку подій у Криму, ми зверталися до РНБО, ДПСУ, КМУ, ініціювали зустріч із керівництвом Держприкордонслужби України, на якій пропонували допомогу, хотіли поділитися досвідом, однак почуті не були. Тепер, майже через півроку після подій, розуміємо, що це була не випадковість, а страх перед можливістю виявлення побудованих протиправних схем на державному кордоні. Час підтвердив наші підозри.  

Слід зазначити, що вся історія розбудови державного кордону України, реформування прикордонних військ у прикордонне відомство європейського зразка з часу приходу у 2001 році Литвина М.М. і до сьогоднішнього дня побудована не на принципах патріотизму, професіоналізму, відданості справі, як нас навчали, а в більшості на принципах кумівства, особистої відданості, жадібності та здібностей до створення схем отримання доходів від контролю за незаконними оборудками через державний кордон України. На посади призначались люди, які не мали уяви про принципи організації охорони кордону, його розбудови. Справжніх прикордонних фахівців керівної ланки, які висловлювали свої думки щодо реформування Прикордонного відомства, виштовхували з керівних посад та створювали умови для звільнення їх у запас. Як результат – створення вертикалі по отриманню неправомірної вигоди на кордоні!Дії та бездіяльність прикордонних підрозділів під управлінням керівництва Держприкордонслужби при ускладненні обстановки, починаючи з лютого 2014 року, є підтвердженням вищевикладеного. Реальна втрата контролю над ситуацією на кордоні з Росією призвела до приховування від керівництва держави реального стану справ, фактів зради, дезорганізації, розгубленості, саботажу та паніки серед окремих прикордонників. Нижче викладено декілька фактів.

З початком окупації Росією Криму керівництво Азово-Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби,  що відповідало за охорону державного кордону в межах АРК та Бердянського району Запорізької області, покинуло свої місця дислокації та залишило підрозділи кордону некерованими. Начальник регіонального управління генерал-лейтенант Хортюк А.В. дав злочинний дозвіл на пропуск в управління АзЧРУ озброєних людей у військовій формі без розпізнавальних знаків за їх першою ж вимогою. На їх ультиматум про здачу  негайно написав зрадницький рапорт на звільнення, що в умовах загострення обстановки є недопустимим, а відсторонення від управління підпорядкованим особовим складом є злочинною дією і повинно розглядатись адекватно. Перший заступник – начальник штабу управління полковник Мельниченко В.І. одразу присягнув на вірність окупантам та близько 50% особового складу майже відразу перейшло на бік ворога. Генерал-лейтенанта Хортюка А.В. замість того, щоб притягнути до відповідальності, було звільнено з військових лав зі збереженням всіх максимальних виплат (не одну сотню тисяч грн.) та почестей.

 Теперішні події на Східному кордоні України підтверджують, що дії керівництва Адміністрації Держприкордонслужби із завчасної підготовки органів охорони державного кордону в Донецькій, Луганській та Харківській областях до дій в умовах ескалації прикордонних відносин з Росією виявились неадекватними. Підтвердженням цього є факт, що протягом 3 місяців (березень-травень 2014 року) посилення Донецького, Луганського та Харківського прикордонних загонів виразилось тільки у:

-       розміщенні 5 мотоманеврених груп (далі ММГ) на всій українсько-російській ділянці кордону (понад 2,1 тис. км). Для порівняння: на ділянці радянсько-афганського кордону (1,2 тис. км) у 1984-89 рр. діяло 24 ММГ (штат 220-250 чол. кожна), 6 десантно-штурмових груп (штатом 160-180 чол. кожна) і сили 6 прикордонних загонів (більше 70 лінійних прикордонних застав штатом 34-62 чол. кожна, з груповою стрілецькою зброєю, бронетехнікою);

-       споруджуванні ровів, і чомусь з Харківського напрямку, а не навпаки? Мабуть, боялися пошкодити підпільні палевопроводи через кордон та контрабандні шляхи на ділянках Луганського прикордонного загону.

Не зрозуміло, з яких причин у загрозливий період керівництво АДПСУ не здійснило негайної ротації військовослужбовців Донецького, Луганського та Харківського загонів з числа місцевих мешканців (а це більш як 60% персоналу, особливо контрактників) на військовслужбовців з інших ділянок кордону. Практично було упущено час на посилення оперативних позицій у прикордонні, загальновійськову допідготовку персоналу цих загонів, інженерного обладнання, маскування, створення підготовлених рубежів оборони, опорних пунктів, формування сильних резервів за рахунок маневру сил та засобів з інших ділянок кордону. 

Хотілося відмітити, що офіційні заяви Литвина М.М. в червні  щодо переходу від охорони державного кордону України до його оборони виявилося оманою. Громадяни країни повірили, що кордон надійно захищений і обороняється,  а насправді виявилося, що під гучною заявою "Оборона" передбачалась лише оборона в місцях дислокації прикордонних підрозділів, а не самого кордону.

Є дуже багато питань до керівництва Держприкордонслужби вже в умовах фактичної війни, а саме: рух через кордон груп бойовиків, колон автобронетехніки, незрозуміле перетинання державного кордону Пушиліним Д., Болотовим В., штурм управління Луганського прикордонного загону. Хто, кому і які команди віддавав, як відбувалась оборона, відхід із місця постійної дислокації, що було залишено і в якому стані в прикордонному підрозділі?!

Не тільки для нас, але й для європейської спільноти не зрозуміло, на які цілі було спрямовано і куди подівались мільйони євро, які були виділені Євросоюзом на облаштування державного кордону, у першу чергу з Росією.

Викриті украй обурливі факти корупції, які панують серед генералітету і офіцерського складу Держприкордонслужби України.

Так, 15 травня 2014 року органи СБУ за отримання хабара у розмірі 350 тис. грн. (мотивом затримання було «за прийняття позитивних рішень щодо закупівлі речового майна для потреб Державної прикордонної служби України») затримали генерал-лейтенанта Лантвойта Олега Борисовича (на час затримання займав посаду директора Департаменту забезпечення Адміністрації ДПСУ, раніше, з 2001 по 2012 рр., - заступник Голови Держприкордонслужби). За наявною інформацією, що заслуговує на довіру,  хабар він отримав за надання преференцій приватній фірмі «ДІСІ Груп» (http://disi-group.com/index.php?lang=ruу постачанні бронежилетів для прикордонників.

350 тис. грн. був перший «транш» для посадовця, наступний - у розмірі 700 тисяч - він мав отримати за постачання обладнання для гелікоптерів та іншої техніки, і про це знали у Службі Безпеки України, однак завдяки особистому відвідуванню Литвином М.М. Голови СБУ, це питання було знято. У подальшому Лантвойта О.Б., на підставі терміново підготовленої медичної довідки, з діагнозом, що є  несумісним із проходженням військової служби, було звільнено з-під варти та поміщено до Центрального шпиталю ДПСУ. Враховуючи  факт хабарництва у часи, коли вся країна збирає кошти на оборону, ніхто з перших осіб прикордонного відомства не подав у відставку та не засудив цей ганебний вчинок, а приховали і дали спокійно піти генерал-лейтенанту Лантвойту О.Б. на «почесний відпочинок – пенсію». Вважаємо, що до ходу розслідування справи  цієї  високопоставленої посадової особи має бути прискіплива увага і доведено до суду кримінальне провадження і яку, як мінімум, потрібно розжалувати із звання генерал-лейтенанта до звання «рядовий» (так поступають у всьому цивілізованому світі), а до судового засідання, якщо і звільнити з лав Прикордонного відомства, то за дискредитацію  вищого офіцерського звання, без будь-яких пільг і привілеїв.

 У серпні стало відомо, що черговий генерал, заступник Голови Держприкордонслужби генерал-лейтенант Риньков І.М., пройшов військово-лікарську комісію і планує звільнитися з лав ДПСУ за станом здоров‘я. Це у час проведення АТО, коли в Україні введено мораторій на звільнення у запас військовослужбовців, крім випадків отримання травм і поранень під час бойових дій! Цікавим виглядає факт, що Риньков І.М. «захворів» та став «непридатним до служби у мирний час» після виклику до Генеральної прокуратури України. Постать Ринькова І.М. у корупційній системі, побудованій при Литвині М.М, є ключовою. Він контролює весь тіньовий фінансовий оборот. Особисто Литвин М.М. привів Ринькова І.М. у Держприкордонслужбу підполковником із запасу, який раніше був звільнений із Збройних сил  за дискредитацію офіцерського звання за участь у контрабанді автомобілів із Німеччини під час виводу радянських військ із цієї країни. Тому і зрозуміло, який саме досвід допоміг йому дорости до генерал-лейтенанта, заступника Голови – директора департаменту, та ще в такій специфічній формі, як оперативно-розшукова діяльність, яка потребує спеціальних знань і навичок. Цікаво, що на його місце уже планують призначити генерал-лейтенанта Мишаковського В.В., який також не має жодного відношення до оперативно-розшукової діяльності, однак він теж приведений в Держприкордонслужбу Литвиним М.М.  із-за меж прикордонного відомства. Ще більш цікаво, що з уходом генерала Ринькова І.М., якщо призначення Мишаковського В.В. не відбудеться, то посада заступника Голови з Департаменту оперативної діяльності знімається і переміщується до посади Директора Департаменту по роботі з особовим складом (Мишаковський В.В.), при цьому останній керує функцією внутрішньої і власної безпеки та кадровою роботою. Хочеться нагадати, що під час реформування центральних органів виконавчої влади відповідно до вимог керівництва держави керівник такого органу мав право мати тільки 2-х заступників, але в Адміністрації Держприкордонслужби заступників було троє, мотивуючи «особливістю відомства та важливістю оперативної складової в системі охорони державного кордону». У подальшому, після зауважень Адміністрації Президента України про можливість мати лише двох заступників Голови, було прийнято рішення про зниження посадового рівня генерал-полковника Коваля М.В. (на той час керував Департаментом по роботі з особовим складом) до рівня Директора Департаменту, а заступників Голови залишилось два: генерал-полковник Шишолін П.А. (Департамент охорони державного кордону) і генерал-лейтенант Риньков І.В. (Департамент оперативної діяльності). А може це було зроблено винятково під фігуру генерала І.Ринькова і з його уходом важливість оперативної складової знизилася? Так війна ж!

 До речі, про який патріотизм при охороні державного кордону може вестись мова, якщо вступ до Національної Академії ДПСУ (м. Хмельницький) забезпечувався хабаром у   6-8 тис. дол. за абітурієнта-хлопця і 10-12 тис.дол. – за абітурієнта-дівчину! Такий випускник спеціалізованого ВНУЗу має на меті не виконання свого конституційного обов’язку з охорони державного кордону України, а «відбиття» затрачених коштів. Функціонально за Академією стояв нинішній заступник Секретаря РНБО, а протягом попередніх 12 років – Перший заступник Голови, Директор Департаменту по роботі з особовим складом генерал-полковник Коваль М.В.

На цьому фоні не дивним виглядає призначення генерал-лейтенанта Ліщинського О.І. на посаду заступника Міністра оборони (Коваля М.В.) з тилового забезпечення, якого три роки назад зняли з посади заступника Голови Держприкордонслужби за корупційні діяння підлеглих. І от, як результат, скандал у Міністерстві оборони України, пов'язаний із придбанням неякісних бронежилетів, що, за даними Генпрокуратури, призвело до більш як 65 поранень військовослужбовців  у зоні АТО.

 Взагалі, у Державній прикордонній службі України створено чітку  кримінальну схему тіньових оборудок, у якій задіяні багато вищих посадовців, практично все керівництво регіональних підрозділів, навчальних закладів та інше. Навіть після Майдану у Держприкордонслужбі не було проведено жодних кадрових змін, що протирічить одному з головних народних вимог щодо оновлення влади шляхом люстрації. Про яке оновлення може йти мова, якщо Голова Держприкордонслужби близько 13 років на посаді, його Перший заступник, генерал Шишолін П.А., майже 20 років, решта керівників – від 10 до 15 років перебувають на посадах і «зрослися, як побратими».

Як приклад, на посаді перебуває начальник Управління внутрішньої безпеки генерал-майор Слюсарев (кум Артема Пшонки), який із дати призначення на цю посаду, всупереч вимог законодавства України, отримав звання генерала через 3 місяці (протягом усієї кар’єри службу проходив на Сході України, в основному у пунктах пропуску через державний кордон). І таких «слюсарєвих» у Держприкордонслужбі маса. Тільки генералів нараховується більше 60, і це на неповних 40 тис. особового складу! По одному генералу на менш, ніж батальйон!

 Затримання  05.08.2014 року начальника Луцького прикордонного загону та начальника відділу кадрів цього ж загону за отримання хабарів від військовослужбовців, що намагались уникнути направлення у зону АТО, свідчить про те, що корупційні «метастази» у Державній прикордонній службі прогресують і тому негайно потребують хірургічного втручання.

Все це викликає обґрунтоване невдоволення як у прикордонників, які щоденно виконують завдання з охорони державного кордону, так і у ветеранів-прикордонників, членів сімей військовослужбовців, і просто у громадян України.

 Але найболісніше відчувати практично повну незахищеність прикордонників, які приймали і приймають участь в АТО. Незахищеність саме від дій і бездіяльності керівництва Держприкордонслужби, постійне відчуття того, що «низи» живуть своїм життям: воюють, хворіють, лікуються від поранень, ховають побратимів, а «верхи» як крали, так і продовжують красти, вимагати хабарі за короткострокові відпустки, чергові військові звання, «відстрочку від АТО»  і навіть за подання до державних нагород! Як приклад, доля нашого загиблого товариша, ветерана афганської війни, Українського Офіцера з великої букви Момота Ігоря Федоровича, якому посмертно присвоєно звання «генерал-майор». Він постійно передавав свій бойовий досвід молодим хлопцям, своїми рішеннями, які у багатьох випадках не співпадали з командами Києва, а диктувались його бойовою майстерністю і інтуїцією, врятував не одне життя підлеглих. Саме він 2 години з приведеною до бою гранатою в своїй руці утримував ватажка «ЛНР» Болотова в пункті пропуску при спробі його заїхати в Україну після відвідин Москви (куди останнього люб’язно пропустили напередодні по команді з Києва, враховуючи «відсутність офіційних доручень правоохоронних органів України щодо затримання» ватажка терористів). Але після такого вчинку в Адміністрації Держприкордонслужби його спробували зробити винним у проїзді Болотова в Україну! А де ж були резерви Голови ДПСУ, де авіаційна підтримка підрозділу, який перебував в облозі протягом кількох годин? Тоді ще «Буки» та танки терористів безперешкодно по території Луганської області не пересувались! Чому більше 200 терористів встигли приїхати на автомобілях із Луганська визволяти свого затриманого ватажка, а гелікоптери Держприкордонслужби долетіти з Харкова для надання вогневої підтримки і вивезення Болотова не змогли?

 Всі ми пам’ятаємо ранок 11 липня, коли надійшла звістка про розстріл з «Градів» двох військових таборів прикордонників і 72 мехбригади під Зеленопіллям і більше 20 загиблих, десятки поранених. Як свідчать описи його підлеглих бійців, і в цей раз, напередодні трагедії, 9 липня полковник Момот самостійно прийняв рішення про зміну дислокації військового табору. Але 10 липня від отримав догану від генерала Шишоліна «за самоуправство» та наказ негайно повернутись з підрозділом у попереднє місце розташування. Вони повернулись десь о 24 годині. А о 4.30 їх накрило першим залпом «Градів». Фатальне співпадіння чи зрада?

Ми вже казали, що Момоту І. посмертно було присвоєно звання «генерал-майор». Але цікаво інше: його декілька попередніх років керівники висували на присвоєння цього звання (порівняйте з рекордною швидкістю отримання звання «генерал-майора» вищезгаданим начальником управління власної безпеки Слюсарєвим – кумом сина Пшонки), але всі рази категорично «проти» був Перший заступник Голови генерал-полковник П. Шишолін. І зараз присвоєння відбулось за особистим клопотанням Голови Черкаської ОДА Ткаченка Ю.О. перед Президентом України. На церемонії поховання ветерани і військовослужбовці Оршанецького навчального центру, командиром якого кілька років був І.Ф. Момот, і який вложив душу у цю частину і її вихованців, виступили з ініціативою присвоїти Навчальному центру ім’я Ігоря Момота, але це не знайшло підтримки у керівництва Держприкордонслужби. Причина?... Керівництво Східного регіонального управління Держприкордонслужби представило Момота І.Ф. до звання «Герой України». На жаль, на цьому поданні (якщо воно ще існує) все той же Шишолін поставив візу «проти». Знову «фатальне співпадіння»? Просто Момот І.Ф. дуже багато таємного  побачив під час керівництва бойовими діями на Донбасі, багато підпільних трубопроводів і їх «кришувальників» пізнав, багато знав і про так звані «контрольовані» проходи колон військової техніки з Росії до терористів!

 На наш погляд, основною причиною неефективних дій прикордонних підрозділів є ситуація, яка свідчить про функціонування в ДПСУ «піраміди» по отриманню  незаконної фінансової вигоди, яка контролюється  керівництвом  Адміністрації ДПСУ і створена не без згоди Голови ДПСУ генерала армії Литвина М.М. Вся ця інформація отримана з власних джерел, від діючих та звільнених посадовців Держприкордонслужби і легко може бути перевірена з використанням можливостей СБУ, МВС, прокуратури, спецслужб суміжних країн.

 Загальне повсякденне «керівництво» незаконними оборудками на кордоні під час службово-бойової діяльності підрозділів здійснюється Заступником Голови ДПСУ, Директором Департаменту оперативно-розшукової діяльності генерал-лейтенантом Риньковим І.М. Останній приймає «доповіді» про зібрані на кордоні кошти за місяць від «уповноважених» осіб.  Існує така схема збору грошей з підрозділів кордону: 

 

Західне регіональне управління (м. Львів, кордон з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою)

«Уповноваженою» особою по збору фінансових надходжень в Західному регіональному управлінні до недавнього часу був колишній його керівник генерал    Горбенко А.І. (зараз переведений до Центрального апарату ДПСУ). У теперішній час щодо «фінансових зборів» у цьому регіоні його змінив офіцер управління власної і внутрішньої безпеки підполковник Максимчук А. (є довіреною особою Горбенка А.І., їх зв’язували тісні стосунки на підґрунті отримання грошей із підрозділів кордону під час проходження служби обома в Західному регіональному управлінні ДПСУ). Перед відбуттям для проходження подальшої служби в центральний апарат ДПСУ Горбенко А.І. провів призначення на посади керівників найбільш «грошових» відділів прикордонної служби прикордонних загонів своїх, «потрібних людей». Основним видом доходу  прикордонників є кошти від контрабандного переміщення через державний кордон вантажів  у пунктах пропуску та поза ними через так званий  «зелений кордон». У межах Західного РУ поза  пунктами пропуску переправляються через кордон цигарки до країн Західної Європи. Безпосередню участь у переправці контрабандних цигарок через кордон приймають прикордонники на чолі з начальниками відділів прикордонної служби, які «організовують коридори» для переміщення товару. Прикордонники отримують 50 доларів США за переправу однієї коробки цигарок через кордон. Переправа через кордон цигарок «процвітає» на ділянках Чернівецького,Чопського, Мукачівського, Львівського та Мостиського прикордонних загонів.

Середньостатистично за місяць із відділів прикордонної служби збираються грошові кошти за незаконні оборудки на кордоні в таких  об'ємах:

Шегині – 200-300 тис. доларів США;

Краківець – 200-300 тис. доларів США;

Рава-Руська – 200-300 тис. доларів США;

Устилуг- 200 тис. доларів США;

Тиса – 400-700 тис. доларів США.

Розподіл зібраних за місяць коштів від «кришування» протиправної діяльності наступні:

30% залишається на прикордонні підрозділи (начальники ВПС ділять їх між військовослужбовцями підрозділу на свій розсуд, можуть частину відправляти в управління прикордонних загонів також за власним розсудом),

70% відправляється підполковнику Максимчуку і далі генералу Ринькову І.М. до м. Києва. 

 

Північне регіональне управління (м. Житомир, кордон з Білоруссю та Польщею)

Протиправна діяльність прикордонників з переправи контрабандних товарів через кордон здійснюється під особистим контролем начальника управління генерала-лейтенанта Токового І.Б. Протиправна діяльність на кордоні прикордонників нічим не відрізняється від подібної діяльності колег із Західного РУ.

«Доходність» ВПС виглядає таким чином:

Ягодин – 600 тис. доларів США з пункту пропуску та 60 тис. доларів США від переправи цигарок;

Висоцьк – 60-90 тис. доларів США від переправи цигарок через «зелений кордон»;

Грабово – 60-90 тис. доларів США від переправи цигарок через «зелений кордон»;

Зібрані кошти від цієї діяльності відправляються генералу Токовому І.Б., начальник Луцького прикордонного загону отримує від цієї діяльності 3000 доларів США на місяць. 

 

Східне регіональне управління (м.Харків, кордон з Росією)

Організатором протиправної діяльності прикордонників у межах відповідальності  управління є генерал-майор Зюзько Ю.В. - заступник начальника РУ з оперативно-розшукової роботи,  є довіреною особою Ринькова І.М. З часу загострення загальнополітичної ситуації на українсько-російському  кордоні та проведення бойових дій на ділянці Донецького та Луганського прикордонних загонів протиправна діяльність через кордон за участі прикордонників перемістилась на ділянку Сумського прикордонного загону. Ймовірно, що це зроблено було організовано, так як генерал Зюзько Ю.В. лобіював призначення начальником оперативно-розшукового відділу Сумського прикордонного загону Бєляєва В., який відданий йому особисто та виконує всі доручення свого «шефа». Основним видом протиправної діяльності сьогодні на ділянці Сумського прикордонного загону є контрабандне переміщення м’яса до РФ. Так, в минулому місяці на ділянках ВПС «Краснопілля» та «Середино-Буда» переміщено близько 2000 тонн м’яса на кожному. З цієї діяльності прикордонники отримують 60 доларів США з кожної переміщеної тони. 

 

Південне регіональне управління (м. Одеса, кордон з Молдовою, Придністровям, Румунією, морська ділянка до Миколаївської обл. включно)

Загальне керівництво з організації отримання неправомірної вигоди прикордонниками на ділянці РУ до недавнього часу здійснював вищезгаданий генерал Мишаковський В.В. На данний час його призначено директором департаменту по роботі з особовим складом Адміністрації ДПСУ. Сьогодні контроль за протиправною  діяльністю в межах ділянки РУ здійснює генерал-майор Горожанкін В.В.- заступник начальника РУ з оперативно-розшукової роботи. Горожанкін В.В. особисто «звітує» щомісяця генералу Ринькову І.М. Прикордонники отримують до 300 доларів США за кожен контейнер, оформлений в Одеському та Іллічівському морських торгових портах. Значну частину «доходу» від незаконних оборудок на кордоні прикордонники отримують від переміщення вантажів через українсько-молдовський кордон. Так, контрабандний вантаж переміщується на  Великомихайлівському, Фрунзовському, Кодимському, Білгород- Дністровському напрямках (пункти пропуску «Паланка», «Кучурган») за сприяння  начальників ОРВ Одеського прикордонного загону, Котовського прикордонного загону та Білгород-Дністровського прикордонного загону. Ці співробітники за командою генерала Горожанкіна В.В. здійснюють організацію та контроль незаконного переміщення вантажів через кордон. При цьому вони керують діяльністю начальників ВПС на відповідних ділянках.

 Наведення порядку у такій  корумпованій структурі набагато швидше підніме рівень довіри суспільства до влади, що є вкрай важливим у ці буремні часи.

Звісно, ми розуміємо, що скороруч не змінити основи діяльності Держприкордонслужби, у формуванні яких було допущено стратегічні прорахунки. Але надати правову оцінку діяльності керівництва Держприкордонслужби необхідно виключно після ретельного об’єктивного розслідування. Ми вважаємо, що реагувати потрібно негайно і результати цього розслідування довести до громадськості!

 

 

З повагою,

Голова правління                                                              О.В. Лебідь